ЗА ТИЖДЕНЬ – ВЕЛИКДЕНЬ!» ЕКО-ОСВІТЯНИ НПП «ПІВНІЧНЕ ПОДІЛЛЯ» ПРОВЕЛИ НИЗКУ МАЙСТЕР-КЛАСІВ З ДЕКОРУВАННЯ ВЕРБОВИХ ГІЛОК

30.03.2018 admin ЕкоосвітаНовини

Передвеликодню неділю християни східного обряду  називають «Вербною», зрідка – «шутковою» або «квітною». За християнським вченням у цей день Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавна вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповіщає про прихід весни і має цілющі властивості.

Відтак, напередодні Вербної неділі працівниками відділу еколого-освітньої роботи Національного природного парку «Північне Поділля», разом із дітворою парафій: церкви Святого Миколая села Смільно – духовний наставник отець Ігор Крук, церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Маркопіль спільно із отцем Василем Гершоном, храму Воздвиження Чесного Животворящого Христа міста Броди під орудою отця Тараса Дзьоби,  храму Миколая Чернецького і 40 Новомучеників села Підгірці, а також із учнями Лучківської і Звиженської неповних середніх шкіл та ліцеїстами Золочівського економічного ліцею, що у Львівській області, було проведено низку майстер-класів із виготовлення екологічної лози, яку діти понесуть на освячення в неділю, 1 квітня. Вербові галузки школярі прикрашали екологічно-чистими декораціями із барвінку, самшиту та туї, різноманітними видами сухоцвітів а також різнокольоровими стрічками. Кожен із дітей намагався втілити свої фантазії та задуми у прикрашення вербових гілочок.

Під час майстер-класів працівники НПП «Північне Поділля» розказували дітворі як у давнину це свято відзначали наші пращури та які народні традиції і звичаї пов’язані із цим дійством. Еко-освітяни розповіли дітворі зокрема й про те, що з ранку у Вербну неділю усі богобоязні люди обов’язково мусили йти до церкви, щоб посвятити вербу. Після Богослужінь господарі з освяченою вербою до хати не заходили, а відразу ж садили на городі по кілька гілок або – якщо було близько – то в полі, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту освячених вербових галузок несли до хати і ставили на покуті під святими образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, що проспав заутреню, то били такого свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень Великдень,

А там недалечко червоне яєчко!

Освячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами – це вважається великим гріхом. І викидати її теж не можна.

Comments are currently closed.


Розробка та супровід: Квест