Особливості парку
Територія парку розкинулася на 35 км з півночі на південь і на 63 км із заходу на схід та охоплює північно-західний край Подільської височини. Окрасою території парку є фізико-географічні райони гір Гологори та Вороняки – низькогірні пасма, яким характерні долинно-балкові форми рельєфу. Переважна частина території «Північного Поділля» знаходиться в межах абсолютних висот 250-460 м н.р.м. Найвищі гори на території парку: г. Вапнярка (460,8 м) і г. Високий Камінь (440,4 м). Парк розташований у найбільш горбистій і лісистій частині цього горбогірного пасма.
Через горбогір’я національного природного парку «Північне Поділля» проходить Головний Європейський вододіл: тут бере джерельну енергію та набирає сили ріка Західний Буг, несучи свої води в Балтійське море і витікають ріки, які живлять Чорне море – Стир, Серет, Іква.
Надзвичайну наукову цінність території має співіснування рослин різного походження: західно-європейського, середземноморського, азійського та північного. Понад 200 видів рослин та біля 30 видів тварин потребують державної, міждержавної та місцевої охорони. Флора парку налічує понад 1600 видів – майже третина рослин України. Збереглися рослини дуже древнього походження. На території парку «Північне Поділля» проходять межі ареалів важливих лісових едифікаторів, а також цілої низки бореальних і неморальних елементів флори, наявність яких у складі угрупувань зумовлює їхню самобутність, оригінальність і, відповідно, високу природоохоронну цінність.
Регіон, у якому розташований парк, належить до суббореального поясу грунтоутворення, який охоплює переважно молоді грунтові зони, які сформувалися у післяльодовикові епохи, або дещо раніше, у пліоцені. Грунти території парку, як і Гологоро-Кременецького масиву загалом, можна зарахувати до формації нейтральних або лужних грунтів суббореального помірно-теплого клімату. Основною материнською породою грунтів регіону є лес, а в місцях виходу на денну поверхню – елювій або делювій крейдяних мергелів, третинних вапняків, пісковиків та пісків, місцями балтські щільні глини.
Клімат даної території м’який помірно-континентальний, вологий. Літо тепле, але не жарке, часто дощове, особливо в другій половині. Осінь також досить волога з частими туманами. Весна характеризується досить мінливими станами погоди, часто затяжна. Вороняки разом з Гологорами сприяють утворенню хмарності і опадів, які (особливо хмарність), в свою чергу, виступають як регулятор температурного режиму. Нестійкість погодних умов обумовлена активним розвитком циркуляційних процесів, впливом циклонів та антициклонів. Середня температура повітря становить близько +7 °С. Найтеплішим у багаторічному режимі є місяць липень (+18,1 °С). Переважаючими є західні і північно-західні напрямки вітрів. Середня швидкість вітру становить 3.7 – 3.9 м/с. Протягом року на даній території випадає 700-800 мм опадів. Найвологішими місяцями є червень, липень, вересень, а найменше опадів випадає взимку.
Геолого-геоморфологічна будова території «Північного Поділля» достатньо репрезентативно відображає особливості геолого-геоморфологічної будови північно-західного Поділля загалом. Вона відзначається значною складністю і різноманітністю, які зумовлені тривалою і багатофакторною історією формування.
Національний природний парк «Північне Поділля» має важливе функціональне значення для існування популяцій фонових, перш за все, мисливських, видів тварин. Сучасна фауна налічує 127 видів птахів, 41 вид ссавців. Серед них 22 види занесені до Червоної книги України (2009). Фауна території парку досліджено досить слабо. Виявлено 2 види птахів, наведені в Європейському червоному списку тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення (1991): могильник (Aquila heliaca) і деркач (Crex crex).
Comments are currently closed.
