Мандрівка на Білу Гору, як пам’ять про Маркіяна Шашкевича
Щорічно на початку листопада українська громадськість вшановує пам’ять про Маркіяна Шашкевича. Цьогоріч з нагоди 202-річчя від дня народження будителя національної свідомості українців Галичини, день народження якого 6 листопада, на Львівщині відбулася низка урочистих заходів. Зокрема урочистості на честь отця Маркіяна відбулися в його рідному селі Підлиссі, що на Золочівщині, в селі Нестаничі Радехівського району, в якому свого часу він був настоятелем місцевої греко-католицької парафії, та в селі Новосілки на Бущині, де Шашкевич прожив свої останні дні. Також заходи до дня народження Маркіяна Шашкевича відбулися й біля його могили на Личаківському кладовищі у Львові.
На честь зачинателя нової української літератури в Галичині отця Маркіяна Шашкевича відділом рекреації та туризму Національного природного парку «Північне Поділля» напрацьовано еколого-пізнавальний туристичний маршрут «Маркіянові місця». Перлиною маршруту є оспівана Шашкевичем Біла Гора, яку в народі ще називають Лисою. Варто зауважити, що саме від зовнішнього вигляду Лисої гори походить і назва села Підлисся, що розташоване у її підніжжі.
Особливої уваги туристів, які відвідують Білу Гору, заслуговує величний металевий хрест, якого було встановлено на горі в 1911 році на честь 100-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича. Після встановлення на Білій Горі пам’ятного хреста, активісти українського відродження періодично там організовували велелюдні Маркіянові свята. Навіть за часів німецької окупації, 14 вересня 1941 року, відбулися урочистості із вшанування отця Маркіяна на Білій Горі. Ці святкування були чи не наймасовішими – близько 40 тисяч людей взяли участь в урочистостях. Також поруч з хрестом знаходиться символічна могила стрільцям Української галицької армії.
Варто зазначити, що у цієї місцевості є своя багата цікавими фактами історія, з якою туристи мають змогу ознайомитися під час мандрівок на Білу Гору.
Окрім багатої історико-культурної спадщини Біла Гора не обділена й природними об’єктами. Завдяки своєму географічному положенню та своєрідній історії формування ландшафту, які об’єднують цінні природні комплекси, тут сформувався своєрідний рослинний покрив. На вершині та схилах гори зростає близько 80-ти видів рослин, що підлягають охороні. Зокрема, на південних степових схилах зустрічається така незвичайна рослина як відкасник татарниколистий. До речі, цей волино-подільський ендемік ніде більше у світі не зустрічається. Також на теплих білогірських схилах весною квітують півники угорські. Зустрічається й мало примітна у траві рослина жовтець Запаловича, названа на честь відомого польського ботаніка, та багато інших рідкісних трав’янистих рослин.
У буковому лісі можна зустріти астранцію велику (цей вид внесено до 1 та 2 видання «Червоної книги України»). Також заслуговують уваги мандрівників кущі клокички перистої. Цей вид теж внесено до «Червоної книги». І ще один «екзот» який варто згадати і побачити – це плющ, який починає квітувати у природі дуже пізно, після 50-ти років від висіву насіння.
Однак, чи не найбільше мандрівників на Білій Горі приваблюють прекрасні краєвиди, які є гармонійним поєднанням блакитної небесної далечіні із смарагдовими лісовими ландшафтами та колоритним розмаїттям квітів і трав.
Відповідно до геоботанічного районування України Біла Гора відноситься до Гологоро-Вороняцького геоботанічного району Кременецько-Хотинського округу букових і дубово-букових лісів східноєвропейської провінції європейської широколистянолісової області.
Здійснюючи мандрівку на Білу Гору, ми тим самим вшановуємо пам’ять про поета, громадського діяча – Великого українця отця Маркіяна Шашкевича.
Відділ рекреації та туризму.
Comments are currently closed.
