Рідний край сміттям не оскверняй

02.09.2026 admin Новини, Охорона

Для мешканців нашого краю не є дивиною те, що довколишні ліси, луки, річки та інші природні території надто забруднені всіляким сміттям. Ми, українці, вважаємо себе європейським народом, але ставимося до природного довкілля гірше недолугих варварів. Хоча, насправді, все дуже просто і фізично неважко: якщо несемо до лісу повні пакунки і пляшки, то назад слід обов’язково забрати порожні. Адже, це вже й не так важко. Однак, чомусь не забираємо.

Так званих рекреантів, які забруднюють ліси, береги водойм та інші природні угіддя, умовно можна поділити на три категорії. До першої відносимо тих, хто викидає сміття будь-де. Адже таким все одно, де смітити, бо проблеми екології їх абсолютно не хвилюють.

До другої категорії можна віднести тих суб’єктів, які викидають сміття на вже наявні у природному середовищі стихійні сміттєві скопища. Можливо, їм і соромно за такий вчинок, але вони знаходять собі виправдання, бо не першими засмітили лісову галявину чи луг. Третю категорію складають особи, яких умовно назвемо «господарями-чистоплюями»: на подвір’ї у таких – завжди чистота та порядок, а весь непотріб з обійстя вони вивозять у найближчий ліс чи яр. У будь-якому разі, сміттєві маніпуляції кожного із вищезазначених категорій слід розцінювати як свинство по-суті.

Тим часом, викинуті будь-де пляшка, бляшанка чи інше сміття роками лежить і не розкладається. До речі, за даними науковців час розпаду скляної пляшки становить 1 мільйон років, пластикової пляшки чи поліетиленового пакета – 500-1000 років, алюмінієвої банки з-під пива – 100-250 років, запальнички – 100 років, металевої банки від консервів – 10 років, перепаленої металевої банки від консервів – 5 років, жуйки – 5 років, недопалка – 1-5 років.

Стихійне сміттєзвалище – це екологічне лихо не для приватних земель, а для природного довкілля, що відкрите для всіх. Сміття не береться нізвідки, його хтось викидає, а хтось інший не перешкоджає цьому. Іншими словами, сміття – це не елемент природи, це продукт людської діяльності, це, передусім, прояв суспільної «дилеми безбілетного пасажира», коли кожен хоче перекласти свої витрати на іншого, а в результаті потерпають всі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» обов’язок кожного громадянина України берегти та охороняти природу, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Тож обов’язком кожного з нас  не допустити погіршення санітарного стану навколишнього природного середовища, здійснюючи загальне користування природними ресурсами. Отже, законодавство держави вимагає від громадян не тільки не смітити самим, але й не допускати, щоб це робили інші. Засмічення територій та об’єктів природно-заповідного фонду є адміністративним правопорушенням, що передбачено ст. 91 КУпАП, і тягне за собою накладення штрафу на громадян в розмірі до 408 грн а на посадових осіб – до 510 грн.

Звичайно, існуючу проблему засмічення природного довкілля не можна вирішити тільки правовим шляхом. Для її подолання потрібна постійна, спільна та цілеспрямована робота природоохоронців та громад, інакше масштаби цього явища невпинно зростатимуть.

 

Відділ державної охорони

природно-заповідного фонду

НПП «Північне Поділля»