Лелека чорний – рідкісний птах, НПП «Північне Поділля»

15.08.2013 admin Екоосвіта

Лелека чорний (Ciconia nigra) — вид птахів з роду лелеки. Малодосліджений через свій прихований спосіб життя. В Україні гніздовий, перелітний птах. Оселяється переважно у старих лісах поблизу водойм і боліт. Гніздиться окремими парами у верхів’їв річок. Птахи тримаються поодиноко або невеликими зграями — сім’ями.

На Україну лелека чорний прилітає в другій половині березня — у квітні. Повернувшись на місця гніздування, птахи займають торішні гнізда або оселяються в покинутих гніздах великих хижих птахів. Можна спостерігати й будування гнізда. Яєць у кладці буває два — шість, переважно чотири. Насиджують обидва птахи пари протягом 32—34 днів, починаючи з першого яйця. Після вилуплення пташенят ще досить довго один з батьків залишається біля них, другий літає здобувати їжу. Коли пташенятам виповнюється місяць, можна чути їх крик при наближенні людини. Птахи відлітають на південь з кінця серпня — на початку жовтня.

Чорний лелека наразі є рідкісним птахом, популяція якого є під загрозою зникнення, через деградацію місць гніздування внаслідок вирубування лісів, а також «меліорацію»-антропогенний фактор. Для збереження виду необхідна сувора охорона вікових насаджень, обмеження антропогенного впливу, в тому числі шумового, наближене до природи ведення лісового господарства, охорона та відновлення водно-болотних угідь. Чорний лелека охороняється Червоною книгою України (статус – рідкісний), Бернською та Бонською конвенціями, Угодою AEWA та конвенцією CITES.

Українська народна казка про чорного лелеку.

Кажуть, що колись давно, як тільки перші скотарі та мисливці почали освоювати наш край, пара білих лелек поселилися на околиці їхнього селища. Щороку вони приносили на своїх крилах людям весну. Та одного разу, коли лелеки весело кружляли над річкою, мисливець, який мав кам’яне серце, випустив у них стрілу.

Жалібно скрикнула лелечиха. Краплі червоної крові рясно оросили біле пір’ячко, і вона каменем полетіла вниз. Широко розправивши крила, лелека кинувся за нею. Але вірна подруга більше не підвелась. Довго він кружляв над тим місцем, довго ще було чути його тужливі крики. А на ранок люди не впізнали лелеку. З горя почорнів. Люди з горя сивіють, а лелека почорнів і назавжди кинув людське обійстя.

Так і живе з тих пір чорний лелека далеко від людей, у лісовій гущавині. Не може він пробачити нам образу за скоєне лихо.

Історія парку, Лелека чорний – рідкісний птах