РІДНИЙ КРАЙ СМІТТЯМ НЕ ОСКВЕРНЯЙ!
Для мешканців нашого краю не є дивиною те, що довколишні ліси, луки, річки та інші природні території надто забруднені всіляким сміттям. Ми, українці, вважаємо себе європейським народом, але ставимося до довкілля гірше древніх варварів. Хоча, насправді, все дуже просто і фізично неважко: якщо несемо на відпочинок до лісу повні пакунки і пляшки, то назад їх слід обов’язково забрати теж. Адже, це вже й не так важко. Однак, чомусь не забираємо.
Так званих рекреантів, які забруднюють ліси, береги водойм та інші природні угіддя, умовно можна поділити на три категорії. До першої відносимо тих, хто викидає сміття будь-де. Адже таким все одно, де смітити, бо проблеми природи їх абсолютно не хвилюють.
До другої категорії можна віднести тих суб’єктів, які викидають сміття на вже наявні у природному середовищі стихійні сміттєві скопища. Можливо, їм і соромно за такий вчинок, але вони знаходять собі виправдання, бо не першими засмітили лісову галявину чи луг.
Третю категорію складають особи, яких умовно назвемо «господарями-чистоплюями»: на подвір’ї у таких – завжди чистота та порядок, а весь непотріб з обійстя вони вивозять у найближчий ліс чи яр. У будь-якому разі, сміттєві маніпуляції кожного із вищезазначених категорій слід розцінювати як нехлюйство по-суті.
Тим часом, викинуті будь-де пляшка, бляшанка чи інше побутове сміття роками лежить і не розкладається. До речі, за даними науковців час розпаду скляної пляшки становить 1 мільйон років, пластикової пляшки чи поліетиленового пакета – 500-1000 років, алюмінієвої банки з-під пива – 100-250 років, запальнички – 100 років, металевої банки від консервів – 10 років, перепаленої металевої банки від консервів – 5 років, жуйки – 5 років, недопалка – 1-5 років.
Стихійне сміттєзвалище – це екологічне лихо не для приватних земель, а для природного довкілля, що відкрите для всіх. Сміття не береться нізвідки, його хтось викидає, а хтось інший не перешкоджає цьому. Іншими словами, сміття – це не елемент природи, це продукт людської діяльності, це, передусім, прояв суспільної «дилеми безбілетного пасажира», коли кожен хоче перекласти свої витрати на іншого, а в результаті потерпають всі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» обов’язок кожного громадянина України берегти та охороняти природу, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Тому обов’язок кожного з нас не допустити погіршення санітарного стану довкілля, здійснюючи загальне використання природними ресурсами. Отже, законодавство держави вимагає від громадян не тільки не смітити самим, але й не допускати, щоб це робили інші.
Засмічення територій та об’єктів природно-заповідного фонду є адміністративним правопорушенням, що передбачено ст. 91 КУпАП, і тягне за собою накладення штрафу на громадян в розмірі до 408 грн а на посадових осіб – до 510 грн., а також відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу відповідно до такс, затверджених ПКМУ від 24.07.2013 № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».
Звичайно, існуючу проблему засмічення довкілля не можна вирішити тільки правовим шляхом. Для її подолання потрібна постійна, спільна та цілеспрямована робота природоохоронців, громад та екологічно свідомих громадян, інакше масштаби цього явища невпинно зростатимуть. Ми маємо зберегти довкілля чистим для наших дітей та внуків! Вони повинні мати майбутнє!
Відділ державної охорони
природно-заповідного фонду
НПП «Північне Поділля»
Comments are currently closed.