ПРАЦІВНИКИ НПП «ПІВНІЧНЕ ПОДІЛЛЯ» ПРОВЕЛИ МАНДРІВКУ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ СЕЛА ПАЛИКОРОВИ ТА НАВЧАННЯ З НАВИКІВ У ТУРИСТИЧНІЙ ТЕХНІЦІ
У п’ятницю, 9 червня, працівники відділу рекреації Національного природного парку «Північне Поділля», спільно із педагогами Паликорівської школи Підкамінської ТГ Золочівського району Львівщини, провели для школярів краєзнавчо-рекреаційну мандрівку та практичні навчання з навиків використання туристичної техніки щодо подолання фізичних перешкод на туристичних шляхах.
Під час мандрівки, що була початковим етапом запланованих на цей день заходів по території комплексної геологічно-ботанічної пам’ятки природи «Триніг», юні мандрівники мали неабияку нагоду ознайомитися із природними, військово-фортифікаційними та геологічними об’єктами, яких чимало упродовж туристичного шляху. Зокрема школярі побували біля водного джерела, що є одним із витоків річки Стир, оглянули залишки військових бліндажів періоду Другої світової, слухали цікаві розповіді про звірят, які водяться у лісовому масиві природної пам’ятки, та обнімали велетенські дерева – буки-патріархи, яких чимало у цій місцевості. Однак, найбільше юним мандрівникам сподобалися геологічні об’єкти пам’ятки природи «Триніг» – велетенські закам’янілі останці із дна архаїчного Сарматського моря, що, образно кажучи, застигли в цій місцевості у всіляких химерних формах. Серед таких об’єктів найбільше привабливими, за словами школярів, були мегаліти із назвами «Камінь-кат», «Мертва голова», «Триніг», «Лежачий пес» і, звичайно, печера-грот – поховання дохристиянського періоду. Також цього дня школярі-мандрівники побували на закинутій каменоломні радянських часів, де мали нагоду полюбуватися розмаїттям закам’янілих глиб та досхочу посмакувати суниць, що рясно цьогоріч зросли тут, на каменоломні.
У другій половині дня, після смачного обіду, приготовленому на відкритому вогні, паликорівські школярі взяли участь у тренуваннях щодо набуття навиків туристичної техніки з подолання фізичних перешкод на туристичних маршрутах. Відтак, під пильним наглядом інструкторів та наставників з питань туризму й прискіпливими вимогами щодо техніки безпеки, дітвора навчалася переправлятися через сухі яри за допомогою навісної переправи, застосовувати методику безпечного підйому і спуску по крутих схилах, а також пересуватися похилими ділянками по так званому «траверзу».
У вечірню пору, коли сонечко зайшло за обрій, усі – і школярі, і їхні наставники – у доброму настрої та несказанним задоволенням від спілкування із живою природою, повернулися до рідного села.
Comments are currently closed.
