ЛЮБКА ЗЕЛЕНОКВІТКОВА НА ЗАПОВІДНИХ ТЕРИТОРІЯХ НПП «ПІВНІЧНЕ ПОДІЛЛЯ»
Працівники науково-дослідного відділу Національного природного парку «Північне Поділля» під час обcтеження лісових ділянок установи зафіксували цвітіння любки зеленоквіткової. Народні назви рослини – широт зеленоцвітий, дівока, парлист, сторчец смольний, твердостій.
Цей рідкісний вид занесений до Червоної книги України у статусі «Неоцінений» та до Додатку II CITES. Відноситься рослина до родини Зозулинцевих. Зростає в листяних та хвойно-листяних лісах, переважно на вапнякових, нерідко на опідзолених ґрунтах (нейтральних та слабо кислих). Популяції малочислені, з порушеною структурою, представлені невеликими групами по 3-4 особини на м2. Рослина трав’яна, багаторічна 30-60 см заввишки. Стебло гранчасте. Два великих еліптичних листки розміщені при основі стебла. Суцвіття – довгий, циліндричний, негустий колос, що складається з 9-23 квіток; завдовжки 7-25 см, завширшки 3,5-4 см. Квітки без запаху, великі, зеленкувато-білі. Якраз зеленкуватий відтінок шпорця, який розміщений під кутом, а також квітки без запаху, і відрізняє любку зеленоквіткову від близького виду – любки дволистої. Цвіте любка зеленоцвіта в травні-липні (один раз на 2-3 роки), плодоносить у серпні-вересні. Розмножується насінням. Невибаглива до вологості ґрунту, добре витримує значне затінення. Ступінь природного поновлення задовільний. А от рубки лісів та руйнування біотопів, внаслідок господарської діяльності, призводять до зміни чисельності популяції.
В Україні любка зеленоквіткова поширена в Карпатах, Прикарпатті, гірському Криму, рідше в лісостепу, на Поліссі, декілька місць відомо в степових районах.
На територіях НПП «Північне Поділля» любка зеленоквіткова зустрічається часто в широколистяних, особливо у букових лісах, буває і серед чагарників, територія яких в минулому, очевидно, також була зайнята буковими лісами. За даними спостережень останніх років ця рослина спостерігалась в таких місцях у межах НПП «Північне Поділля»: східна околиця с. Плугів, південна околиця с. Зарваниця, гора Свята, гора Жулицька, урочище «Ліс в околицях Верхобужа», урочище «Ципріянкова долина», урочище «Річки», урочище «Дерев’янки», околиця с. Кобилеччина, гора Сторожиха, урочище «Кобцево», гора Підлиська, урочище «Довжок», західна околиця с. Залісся.
Основні джерела інформації:
Знахідки рослин і грибів Червоної книги та Бернської конвенції (Резолюція 6). – Т. 1 / наук. ред. А. А. Куземко. – Київ – Чернівці : Друк Арт, 2019
Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. Словник-довідник народних назв. — К.: Українська Радянська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1991
Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я. П. Дідуха — Київ: Глобалконсалтинг, 2009
Чопик В.И., Щербак Н.Н., Ардамацкая Т.Б. и др. Редкие и исчезающие растения и животные Украины. Отв. ред. К.М. Сытник, АН УССР. Ин-т зоологии им. И.И. Шмальгаузена Киев Наукова думка 1988г. 256 с.
Comments are currently closed.