БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ
Верба – це не вимоглива і дуже гарна рослина, яка радує людське око з весни до осені. Це не тільки окраса берегів водойм, парків та скверів – це цілющий скарб кожної української родини.
З давніх-давен українці шанували вербу. Часто в українському краєвиді можна побачити її схиленою над самою річкою. Казали: “Де верба — там і вода”. Саме вербові гілочки використовували для розшукування під землею води. А там, де росте верба, — обов’язково буде вода. Тому так часто в тих місцях копали криниці. Верба сприятливо діє на воду, вербовий дух люблять бджоли. Високо цінуються вулики з вербових дощичок.
Вербу завжди шанували. І зараз гілочки верби, освячені в останню неділю перед Великоднем — Вербну, вважаються магічними. Був звичай, коли матері по черзі “били” свяченими галузками своїх дітей, примовляючи: Не я б’ю — верба б’є: Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля!
З верби здавна виготовляли національні музичні інструменти: кобзи, бандури.Також робили з неї меблі, ложки, човни.
Недарма ж кажуть: без верби та калини нема України.
Про значення верби для українського народу та про використання верби, розмовляли з дітьми с.Підгірці та ВПО, під час майстерки з виготовлення вербової гілка або як кажуть у нас: лози.
Comments are currently closed.