Проект пішого краєзнавчо-орнітологічного туристичного маршруту “ПТАШИНА СЛОБОДА”

20.05.2019 admin Туристичні маршрути

Проект

Туристичний краєзнавчо-орнітологічний маршрут «ПТАШИНА СЛОБОДА»

Карта краєзнавчо-орнітологічного туристичного маршруту «Пташина слобода».

Вид туризму: орнітологічний, краєзнавчий, екологічно-пізнавальний.

Метод пересування: піший (у сніжну зиму – лижний).

Район подорожі: комплексна території Черницької та Пониквянської сільських рад.

Період проведення: цілорічно.

Загальна довжина маршруту: 18 км.

Час проходження: 6-7 год.

Мета подорожі: ознайомлення з природними та історико-культурними об’єктами, спостереження за птахами .

Цікаві об’єкти на ділянках маршруту: дерев’яна капличка, музей Мирона Тарнавського в с. Черниця, річка Іква, урочище «Видра», гідрологічний заказник «Пониківський» (спостереження за птахами), пониквянські ставки.

Стартовою точкою мандрівки по туристичному краєзнавчо-орнітологічному маршруті «Пташина слобода» визначено автобусну зупинку села Залісся на автомобільному шосе Броди-Тернопіль. Добратися до Залісся можна будь-яким автобусом, що слідує з Бродів до селища Підкамінь і навпаки. Відтак, вийшовши на автобусній зупинці, визначаємо південно-західну сторону і вирушаємо у мандри по польовій дорозі, з правого боку якої – високі дерева, а зліва – поле. Через 200 м., на роздоріжжі мандрівку продовжуємо униз по крайній лівій дорозі, обабіч якої – просторі поля й прекрасні краєвиди. Не слід забувати про фото. Адже навколо – природні ландшафти несказанної мальовничості. Фото 1.

Далі, тією ж дорогою попри ліс що справа, йдемо вниз, перетинаємо долину й по звивистій доріжці, яка в’ється луками поміж смарагдових трав, зрідка причепурених невеличкими кущами, піднімаємося на верх. Вже там, наверху, дорога ділиться на три паралельні напрямки. Туристичний маршрут пролягає по середній дорозі, що прокладена своєрідною траншеєю поміж високих берегів. Саме вона нас і виведе на сільський гостинець, всипаний гравієм. Тут, на стику доріг польової і гравійної, з правої сторони під високими деревами знаходиться своєрідна капличка із хрестом, іконами та рушниками. Принаймні, такою вона була влітку 2018-го. Фото 2. Географічні координати каплички – 49°58’14.58″ пн.ш. та 25°14’28.44″ сх.д. І хоча наш туристичний маршрут за своєю специфікою намірів є орнітологічним, однак оминати цікаві культурологічні чи історичні об’єкти не вартує.

Від каплички мандрівку продовжуємо по гравійній дорозі у східному напрямку. Через 170 метрів дорога повертає праворуч вниз до центру села Черниця. Тут, на повороті гравійної дороги, з лівого боку між двома деревами, також знаходиться цікавий для мандрівників пам’ятник – металевий хрест на дерев’яному постаменті.У нижній частині хреста, на невеличкій фігурної форми площині значиться слово «Свобода». Фото 3.

З якої нагоди встановлено в селі цього пам’ятника, з’ясувати у місцевого люду не вдалося. Однак, судячи за написом, такі пам’ятники українці Галичини встановлювали з нагоди відміни кріпосного права австрійською владою у 1848 році. Хоча, не виключено й інший варіант.

У продовження мандрівки, прямуємо дорогою вниз до центрального перехрестя, праворуч від якого знаходиться будівля Народного дому, а поруч – сільської ради. У приміщенні сільради розташовується музей команданта Української Галицької Армії (УГА) генерала Мирона Тарнавського. Пам’ятний знак на його честь встановлено на дворі при вході. Фото 4.

Командувач Української Галицької Армії, генерал-четар Мирон Тарнавський останні роки свого життя одиноко провів у селі Черниця. Тим часом його сім’я проживала у місті Золочів. Але скрутні матеріальні умови, постійні утиски з боку польської влади, змусили його виїхати із Золочева.  Саме в той час Львівський центральний банк почав розпродаж маєтку Конвацьких у Черниці. Завдяки старанням Українського Ревізійного Союзу Мирон Тарнавський отримав близько 6 моргів землі та напіврозвалений палац. До сьогодні в селі збереглися залишки цього маєтку. Очевидці розповідали, що командант УГА в розваленому маєтку займав одну кімнату з кухнею, бо решта все було знищено. В кімнаті було два ліжка і стіл. Одне – тверде, накрите коцом. Таким було ліжко генерала. Посередині кімнати стояв круглий стіл, на якому лежали книги і свіжі газети. Звичка до невибагливого вояцького побуту залишилася у Тарнавського на все життя.

Поразку визвольних змагань, важкий хрест команданта стотисячної армії Мирон Тарнавський ніс із честю. Фото 5. До кінця свого життя, він, як справжній вояк, як справжній провідник, вірив в остаточну перемогу. Проте, генерал уникав гучних товариств, але радів гостям. До Львова їздив рідко, зазвичай тричі на рік – 22 січня, на Зелені свята і 1 листопада. У Львові завжди зупинявся в «Народній Гостиниці», і завжди відвідував на цвинтарі могили Січових Стрільців. До останньої миті організм генерала УГА працював надійно. Ніщо не віщувало біди. Але вона прийшла 28 червня 1938 року. І вже наступного дня о 9.50 командант відійшов у вічність. Поховали команданта УГА Мирона Тарнавського на 38 полі Янівського цвинтаря серед своїх стрільців. Вони разом були в боях – вони в строю залишилися й пожиттю.

Програмою мандрівки передбачено відвідування музею туристами. Адже дуже багато цікавого про звитяжне життя генерал-четаря УГА може розповісти вчитель історії Черницького НВК, який провадить екскурсії у місцевому музеї. Однак, вирушаючи в мандрівку, необхідно зарання узгодити із екскурсоводом день та час екскурсії. Це можна зробити через працівників сільради або дирекцію місцевого НВК. Телефонні номери зазначених сільських установ можна віднайти у довіднику абонентів Бродівського району або в мережі Інтернет.

Для продовження нашої мандрівки, виходимо на сільську центральну дорогу і рухаємося нею у західному напрямку попри річку Ікву, що ліворуч під деревами у заростях. До речі, річка Іква є притокою ріки Стир і бере свій початок тут, західній околиці села Черниця. Хоча, багато років тому, її русло живили водні джерела аж біля села Боратин. Проте, до сьогодні на цій ділянці залишилося лишень пересохле русло. Реально на 2018 рік перша вода у руслі Ікви була наявною на ділянці села, яку місцеві мешканці називають «Ваврикова». Географічні координати цього місця – 49°58’00.20″ пн.ш. та 25°13’51.20″ сх.д.

Також в цій частині села Черниця є цікавої форми придорожня фігура Святому Миколаєві. Фото 6. За переказами мешканців села, ця пам’ятка в селі стояла від давніх часів. Однак, сама статуя Святого Миколая була відновлена та реставрована коштом сільського кравця Степана Клима. Пройшовши селом 1 км, виходимо до сільського роздоріжжя, а далі прямуємо по дорозі, що ліворуч вверх, дотримуючись азимуту 245°. Ця дорога виведе нас на південно-західну окраїну села. Атракційним об’єктом на цій ділянці маршруту є стародавня криниця, викладена із каміння, глибина якої сягає 300 м. Знаходиться вона біля брами крайньої сільської господи ліворуч від дороги. Фото 7

Щойно полишивши село Черницю, рухаємося дорогою, що пролягає поміж полями та лугами. У цій місцевості перед очі мандрівників розкинуться мальовничі краєвиди, у канві яких, ген на небокраї, вид на вершини Триніг та Збараж (трішки ліворуч від напрямку руху), попереду в далечині можна бачити село Переліски, а за ним – вершини Ведмедецька та Кам’яна, праворуч – Тудоровий ліс та степові схили, частково причепурені зеленіючими кущами жарновцю віникового, молодою сосною та молодими стрімкими берізками.

На першій розвилці польової дороги, дотримуємося тієї, що з лівої сторони й мандруємо далі вниз попри поле. Через 2,2 км пройдено шляху від Черниці, виходимо на перехрестя лісових та польових доріг, на якому встановлено охоронний знак природно-заповідного фонду НПП «Північне Поділля». Фото 8

Але, як зазвичай буває у нашому суспільстві, такий знак може тут і не стояти. Проте, правильним орієнтиром у цьому місці буде пряма дорога долином, обабіч якої – березовий гай (ліворуч) і масивний лісостан (праворуч). Дотримуючись західного напрямку – азимуту 270° – виходимо на ділянку маршруту, на якій зліва вверху розкинулось поле, а з правого боку – степові схили. Попереду виднітимуться хати та господарські споруди хутора Видра, до якого пролягає наш маршрут. Мандруючи у напрямку до людських помешкань, на усіх роздоріжжях дотримуємося лівої сторони. На хуторі Видра усього три людських обійстя, які знаходяться на незначній віддалі одне від одного. Щойно оминувши два із них, що розташовані по обидві сторони дороги, натрапляємо на кам’яний залишок колишньої придорожньої фігури, на якому видніється викарбуваний напис: «Сія жертва на хвалу Божу. Збудував Кіндрат і Теодозія». Деякі літери виконані, схоже, старослов’янською мовою. Фото 9. Його географічні координати – 49°57’45.79″ пн.ш. та 25°10’28.47″ сх.д.

Оминувши кам’яний останець фігури, рухаємося трав’яною дорогою ще 180 метрів до роздоріжжя. У цьому місці, де сходяться декілька доріжок, наш маршрут пролягає по тій, яка веде через заболочену ділянку, зарослу осокою, очеретом, верболозами тощо. Азимут її протяжності практично дорівнює нулю, тобто, рухаємося на північ до правого берега, що видніється попереду. Далі мандруємо дорогою попри урочище «Видра» до гідрологічного заказника «Пониківський», віддаль до якого – 2,5 км. Гідрологічний заказник «Пониківський» належить до заповідних територій НПП «Північне Поділля». У своїй формі цей природоохоронний резерват – невелика водойма, обросла високою рослинністю. Відразу за водним плесом заказника, через дамбу, починаються більш масштабні водойми – приватні ставки, у яких вирощують рибу. Однак, розмаїття птаства найбільше тут, на водах та у заростях заповідника. На цій ділянці мандрівники затримуються на довгий час, щоб у бінокль поспостерігати за птахами. Тож, прибувши до гідрологічного заказника, знімаємо наплічники, озброюємося біноклями й гайда, розглядати птахів. Спостереження найкраще вести із насипної дамби, що відділяє водойму заказника від першого приватного ставка.

На гідрологічному заказнику «Пониківський» багата й цікава орнітофауна. Фото 10. За інформацією науковців-орнітологів НПП «Північне Поділля» тут стрічаються такі водоплавні птахи як лебеді-шипуни, курочки водяні, крижні, лиски, пірникози великі, попелюхи тощо. Також на водному плесо можна бачити чепуру велику та чаплю сіру, крячка білокрилого та крячка чорного, мартина звичайного та жовтоногого. Фотоколаж 1. В очеретяних заростях влаштовують собі гніздечка невеличкі пташини, зокрема, вівсянка очеретяна, очеретянка велика та очеретянка лучна, плиска жовта, трав’янка лучна, та ще декілька видів інших. Фотоколаж 2.

Однак, окрім вищезазначених птахів, над водоймою гідрологічного заказника «Пониківський» часто стрічається лунь очеретяний (фото 11) та канюк звичайний – хижі птахи із родини яструбових.  

Спостереження за птахами, так званий bird-watching, на водяних плесах гідрологічного заповідника можна проводити у будь-яку пору року, навіть зимою. Адже водойма заказника узимку практично не замерзає (лишень при дуже сильних морозах) і тут часто зимує зграя лебедів-шипунів, плавають крижні та інші птахи.

Досхочу налюбувавшись птахами на гідрологічному заказнику «Пониківський», виходимо на завершальний етап нашої мандрівки. Далі туристичний маршрут пролягає по насипній греблі, що оточує ставки по правому березі. Відтак, рухаємося насипною гребельною дорогою, дотримуючись азимуту 300°, у бік тополь, що видніються вдалечині попереду. На цій ділянці маршруту також трапляються цікаві птахи, яких можна споглядати на водних плесах ставків та в каналі, що праворуч насипної греблі.

Добравшись до асфальтової дороги, яка веде у село, повертаємо ліворуч і, пройшовши 100 метрів, біля каплички зі статуєю Богоматері на роздоріжжі, виходимо на гравійний шлях, що веде до автотраси Київ-Чоп. На цій ділянці маршруту, обабіч дороги, також є водойми, на яких немало розмаїтого птаства.

До кінцевої точки нашої мандрівки від невеличких ставків, що на початку села Пониква, залишається півтори кілометра ходьби. Відтак, упакувавши зайві речі в наплічники, зокрема біноклі, вирушаємо на фінішну пряму й долаємо останні метри-кілометри шляху нашої мандрівки, що пролягає частково гравійною, а частково асфальтовою дорогою, попри яку височіють поодинокі старі розлогі дерева.

Вийшовши на автостраду, в полі зору, на обочинах дороги, можна бачити автобусні зупинки. Вони і є фінішними точками пройденого маршруту. Звідси й роз’їжджаємося по домівках.

Краєзнавчо-орнітологічний туристичний маршрут «Пташина слобода», відповідно до проекту, розрахований на одноденну мандрівку. Це може бути подорож вихідного дня із друзями чи сімейна мандрівка. Але, збираючись її здійснити, слід враховувати 18-ти кілометрову протяжність маршруту, значна частина якого пролягає по горбистій місцевості.

Фотоколаж 1.

Фотоколаж 2.

Comments are currently closed.


Розробка та супровід: Квест